Парус

Самотній парус майоріє,
В морській зникаючи імлі,
Ні чужина йому - не мрія,
Ні берег рідної землі.

Його ні вітер не лякає,
Ні щогла зігнута скрипка,
Бо він ні щастя не шукає
І не від щастя утіка.

Під ним світліша від лазурі
Блакитна хвиля виграє,
А він очікуваній бурі
Бентежну долю віддає.